Рубрики

<-- REKLAMAS -->
Реклама на нашем сайте:
<-- REKLAMAS -->

Вершина китайського класичного мистецтва — пекінська опера.

Вершина китайського класичного мистецтва — пекінська опера. Про пекінську оперу можна сказати: вона старовинна, в оперу охоче ходили і простолюдин, і імператор. Особливою честю вважається стати автором лібрето. Імператор Мін-хуан у середині восьмого століття заснував при своєму дворі трупу Грушевого Саду, в якій об’єднались кращі оперні співаки. І сьогодні в тайбейському Театрі китайської опери глядачі з нетерпінням чекають тієї миті, коли підніметься розкішна, розшита золотом завіса і на сцені з’являться артисти у яскравому національному вбранні — з довгими шовковими рукавами і з неодмінним віялом у руках. Китайська опера демонструється щотижня по всіх каналах тайванського телебачення. Улюблені герої пекінської опери — дівчина дань-квітка, юнак шен-воїн, мавпячий цар Сунь У-кун та інші персонажі — живуть разом із сім’ями у кожному тайванському домі.

Та є в Китаї як і в кожного народу класичне мистецтво, яке за віком не має собі рівних серед усіх видів народних мистецтв. Це — китайський танець. Він набагато древніший за китайську писемність. Основи китайської хореографії зародилися ще в четвертому тисячолітті до нашої ери, свідченнями тому є розписи на знайденому археологами керамічному посуді.

В епоху династії Шан і Чжоу танці поділились на громадянські і бойові. Перші — танцювальний ритуал, що відображав усі вияви мирного життя: полювання, риболовлю, жертовні церемонії. Бойовий танок — поклоніння духам неба і землі, показ військової сили, вияв волі до перемоги. Мистецтво класичного танцю — невід’ємна частина сучасної китайської культури. Комітет по культурі постійно дбає про дальше піднесення національної хореографії, проводить щорічні фестивалі танцю, які відкривають нові таланти, в університетах і коледжах Тайваню створюються групи, де молодь навчається танцювальному мистецтву, хлопчики і дівчатка відвідують також численні приватні хореографічні школи.

У той же час китайська музика, пекінська опера, класичний танець, успадкувавши золоті традиції минулих епох, широко відкриті для сучасних мистецьких виявів.

Авторський відступ. На готельному столику лежить музичний альбом, випущений відомою на Тайвані фірмою звукозапису «Кристал рекорде». Спектр записів різноманітний: від рок-ансамблю «Блек ліст студіо» до виконавиці класичної тайванської музики Пань Лі-лі, якій виявилися не чужими і сучасні естрадні мелодії.

Дванадцять років тому тайванець Жень Цзян-да заснував компанію «Кристал рекорде». Завдання ставилося так: зберегти китайські музичні канони і водночас поєднати їх із сучасними ритмами, виконанням на нових інструментах. Працівники компанії — музиканти, народні артисти, етнографи, соціологи, фотографи, журналісти. Територія музичного пошуку — храми, села аборигенів, нічні ринки, шинки, народні гуляння. Так народжуються компакт- диски «Звуки Тайваню».

Що вони являють собою — «Звуки Тайваню»? Відповідає генеральний менеджер студії «Кристал рекорде» Хе Ін-і: «Ми спробували зібрати воєдино зразки музичної творчості двох типів. По-перше, старовинну музику, наприклад стилю нань- гуань і бейгуань, в яких специфічна техніка співу поєднується з традиційним інструментальним супроводом. А по-друге, музику «перехідного типу», в якій класичні мелодії виконуються або з допомогою нестандартних інструментів, або в сучасному аранжуванні. Ми хочемо, з одного боку, зберегти зникаючі зразки тайванської музичної спадщини, а з другого,— простежити, як у музичній творчості знаходять своє відображення соціальні і культурні зміни, що відбуваються у нашому суспільстві».

Отже, музичний синтез минулих Тайвань — царств і сьогоднішнього динамічного острів культури темпу Кожен, хто відвідає Тайвань, знайде свою мелодію — до серця, до душі…

 

Comments are closed.